Бісероплетіння

Бісероплетіння – загальна назва для ряду хендмейд-технік, основним матеріалом для яких є бісер.
Цей вид рукоділля – один з найпопулярніших та демократичних: для того, щоб його освоїти, не потрібно володіти особливими художніми навиками. Разом з тим, бісероплетіння вимагає уважності та послідовності в діях, воно навряд чи припаде до душі людям, які не терплять монотонної роботи. Техніку можна віднести до числа «медитативних» видів хендмейд – вона дозволяє відволіктися та «розвантажити» розум.


Працюючи з бісером, можна починати з простих схем, які здолають навіть діти, і поступово збільшувати складність плетіння.
Існує чимало ознак, за якими систематизують різновиди бісерного плетіння. Серед іншого, їх можна класифікувати за формою:
• ланцюжки – найпростіше плетіння хрестиком;
• джгути – бувають суцільними або ажурними, мозаїчними, спіральними, витими, квадратними або тригранними. Існує безліч схем та видів плетіння, які визначають форму та фактуру бісерних джгутів;
• бісерне полотно – може бути суцільним і ажурним. Виділяють такі техніки, як бісерне ткання, гобеленові плетіння, плетіння на верстаті, плетіння сіткою, «ялинкою» (ндебеле або Шеврон плетіння), монастирське та слов′янське плетіння, плетіння простою та повітряною мозаїкою (цегляне плетіння). Вироби з ажурного бісерного полотна виграють за рахунок фактури; із суцільного – за рахунок візерунків та орнаментів.
• квіти з бісеру – їх також створюють за допомогою різних технологій: плетіння на дроті, голчастого, петельного та дугового (французького) плетіння. Останнє вважається одним з найбільш популярних – з його допомогою можна створювати ажурні та легені вироби.
• фулерени – об′ємні фігури з бісеру, іграшки, намистини, кулі.
Найчастіше з бісеру плетуть прикраси: намиста, браслети, сережки, пояси, декоративні коміри та жабо. Також бісерні деталі можуть бути елементами декору одягу або інтер′єру.

Історія
Бісероплетіння – один з найдавніших видів рукоділля і воно дуже поширено у всьому світі.
Різні техніки плетіння з бісеру або схожих на нього матеріалів притаманні багатьом ентіческім культурам – до прикладу, племенам Африки та корінним американцям, народностям Крайньої півночі та українським гуцулам.
Перші скляні намистини, які віддалено нагадували сучасний бісер, з′явилися в стародавньому Єгипті – з них плели браслети, намиста, сітки для прикраси суконь. З розвитком скляного виробництва намистини зменшувалися, в кінці кінців, набуваючи звичного нам формату дрібного бісеру. Однак, ще довгий час матеріал відносили до числа предметів розкоші – втім, скло само по собі вважалося дорогим.
Пізніше центром скляного виробництва стало італійське місто Мурано, яке знаходиться недалеко від Венеції – саме там удосконалювалися технології виготовлення бісеру.
У 19 столітті було винайдено машинний спосіб виготовлення бісеру – завдяки цьому матеріал впав в ціні і став загальнодоступним. Вочевидь, саме тоді бісер замінив традиційні матеріали в етнічних техніках плетіння і «упровадився» в народні промисли.
Серед іншого, вироби та декор з бісеру були затребувані на рубежі 19 і 20 століть – у часи розквіту стилю «модерн» (арт-нуво або югенстіля). Пізніше в модній індустрії бісерне плетіння ставало актуальним на хвилі популярності етнічних стилів – в «хіппанськіх» 60-х та пізніше, в 2000-х.

Джерело